Сімейні форми виховання

Все найкраще, що є на Землі, починається з сім’ї. Без неї, як без природи, людство обійтися не може. “З родини йде життя людини” – говорить народна мудрість. Тут дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра.

 

На жаль, не всім даровано таке щастя. Відсутність батьківського тепла, маминої колискової на ніч, іграшок та подарунків на свята від рідних – усе це є життя дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Ці діти живуть в інтернатах, мають одяг та їжу, влітку вони відпочивають в оздоровчих таборах, але єдине – їх ніхто не чекає, і нікому пожалітись про забите коліно чи успіх у спортивних змаганнях.

Позбавлення дитини сім’ї можна назвати не просто важким періодом в її житті, а долею, яка дає себе знати вже з перших днів втрати родини. Життя дитини поза люблячим сімейним оточенням стає відразу важким. У кожного своє уявлення про щастя, але дитині бути щасливою без батьків неможливо. Зараз вже нікого не потрібно переконувати у тому, що виховання в умовах державних інституцій травмує  дитину, різко змінює її долю, руйнує звичну систему взаємовідносин з навколишнім світом, робить неможливим реалізацію потенційних можливостей дитини.     

Діти повинні зростати в сім’ях рідних батьків, але коли це неможливо, альтернативою біологічній родині може слугувати інша сім’я. Саме тому наша держава підтримує створення сімейних форм виховання дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування.      

 В Україні існують такі форми сімейного  влаштування дітей – сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування:

- О п і к а/п і к л у в а н н я;

- П р и й о м н а  с і м’я;

 - Д и т я ч и й  б у д и н о к  с і м е й н о г о  т и п у.

 ОПІКА/ ПІКЛУВАННЯ

Встановлення опіки та піклування — це влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їх виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів (глава 19 Сімейного Кодексу України).

Опікуни, піклувальники є законними представниками інтересів дитини без спеціальних на те повноважень, несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток дитини, яка знаходяться під їх опікою, піклуванням.  Опікуни, піклувальники зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти, двічі на рік здійснювати повне медичне обстеження підопічного.

Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли чотирнадцяти років, а піклування — над дітьми віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, опіка, піклування встановлюється органами опіки та піклування або судом.  Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладено на служби у справах дітей. Опікуном, піклувальником може бути повнолітня дієздатна особа. При призначенні опікуна, піклувальника враховуються особисті якості особи, її ставлення до дитини (Сімейний кодекс, стаття 244). Однією з умов оформлення опіки є бажання самої дитини щодо призначення певної особи її опікуном, піклувальником.

Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками щодо однієї й тієї самої дитини, надається: її родичам незалежно від місця їх проживання; особам, у сім’ї яких проживає дитина на момент, коли виникають підстави для встановлення над нею опіки або піклування.

Не може бути опікуном, піклувальником особа, яка зловживає алкоголем, наркотичними засобами, позбавлена батьківських прав, а також інтереси якої суперечать інтересам дитини. Якщо дитина постійно проживає в дитячому закладі або закладі охорони здоров’я, то відповідно до статті 245 Сімейного кодексу України функції опікуна та піклувальника щодо неї здійснюються адміністрацією закладу. Дитина, над якою встановлено опіку, піклування, не втрачає статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає державні пільги, передбачені для такої категорії дітей. За такими дітьми зберігається право на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, на відшкодування у зв’язку з втратою годувальника. Дитина, яка виховується в сім’ї, має право на захист від зловживань з боку опікуна, піклувальника. Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, становить два прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку (з 01.01.2009 року).

Опіка припиняється у разі: передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам); досягнення підопічним 14 років У цьому разі особа, яка здійснювала обов’язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

Піклування припиняється у разі: досягнення фізичною особою повноліття; реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

ПРИЙОМНА СІМ'Я

Прийомна сім'я — сім'я або окрема особа, яка не пере­буває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на вихован­ня та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, уражені ВІЛ інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім'ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров'я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб.

Метою утворення прийомної сім'ї є забезпечення на­лежних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шля­хом влаштування їх у сім'ї на виховання та спільне проживання.

Ознаки прийомної сім’ї:

— рішення про утворення прийомної сім'ї приймаєть­ся органом опіки та піклування, який укладає договір про влаштування дітей на виховання та спільне прожи­вання у прийомній сім'ї;

— до прийомної сім'ї приймається від одного до чотирь­ох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання. Вони виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у про­фесійно-технічних, вищих навчальних закладах І-IV рівня акредитації — до його закінчення, але не пізніше досягнен­ня ними 23-річного віку;

— на дітей, які проживають у прийомній сім'ї, щомісячно виплачується державна соціальна допомога, яка становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку;

— прийомні батьки беруть прийомних дітей на свою житлову площу;

— за прийомними дітьми зберігаються пільги і дер­жавні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. За ними також зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги;.

— прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не су­перечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками й за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

— прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей на підприємствах, в установах та ор­ганізаціях без спеціальних на те повноважень;

— одному з прийомних батьків виплачується грошо­ве забезпечення;

— центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді постійно здійснюється соціальне супроводження прийом­них сімей, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-еко­номічних, соціально-медичних та інформаційних послуг.

Прийомні батьки — подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне про­живання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні діти — діти-сироти і діти, позбавлені батьків­ською піклування, влаштовані до прийомної сім'ї.

Влаштування дітей до прийомної сім'ї

На кожну дитину, яка передається у прийомну сім'ю, органи опіки і піклування зобов'язані видати такі доку­менти:

— рішення органу опіки і піклування про направлен­ня дитини у прийомну сім'ю;

— свідоцтво про народження дитини;

— висновок про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

— довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;

— рішення органу опіки і піклування за місцем похо­дження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьків­ського піклування, про встановлення відповідного статусу такої дитини та документи, на підставі яких ухвалено таке рішення (документи про батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість вихо­вання ними своїх дітей тощо; опис належного дитині май­на, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповіда­ють за його збереження);

— довідка про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

— пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.

За прийомними дітьми зберігаються раніше призна­чені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей. Органи опіки та піклу­вання забезпечують збереження житла та майна прийомних дітей за місцем його знаходження і здійсню­ють контроль за його використанням.

Прийомні батьки, їх права та обов'язки

Прийомними батьками можуть бути працездатні осо­би, які перебувають у шлюбі, крім випадків, коли хоча б одна з них:

— не пройшла курс підготовки потенційних канди­датів у прийомні батьки;

— визнана в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатною;

— позбавлена батьківських прав;

— була усиновлювачем, опікуном, піклувальником, прийомним батьком, батьком-вихователем іншої дитини але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з її вини;

— за станом здоров'я не може виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди І і її групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);

— перебуває на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

— зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;

— страждає на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;

— була засуджена за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150і, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України, або має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СПІД (крім сімей, які беруть па виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, а також особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім’ї, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Особи, які виявили бажання стати прийомними бать­ками, в обов'язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за програмою, зат­вердженою Міністерством у справах молоді та спорту.

Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який утворює прийомну сім’ю, такі документи:

— заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім'ї;

— копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

— довідка про склад сім'ї (форма № 3);

— копія свідоцтва про шлюб;

— довідка про стан здоров'я кандидатів у прийомні бать­ки та членів сім'ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарко­лога, венеролога, психіатра);

— довідка про доходи потенційної прийомної сім'ї за ос­танні шість місяців або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку;

— довідка про проходження навчання кандидатів і прийомні батьки і рекомендація центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклуваль­ників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

— письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім'ї, засвідчена нотаріально.

Матеріальне забезпечення прийомної сім'ї

Фінансування прийомних сімей здійснюється за раху­нок державного бюджету. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Одному з прийом­них батьків виплачується грошове забезпечення. Порядок призначення і виплати грошового забезпечення визна­чається Кабінетом Міністрів України.

Нарахування та сплата страхових внесків на загаль­нообов'язкове державне пенсійне страхування за прийомних батьків із сум їх грошового забезпечення здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім'ї, перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім'ї. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і викорис­товуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у наступному році.

Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей у прийомній сім’ї на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження ро­дини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального зак­ладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Прийомні батьки обов'язково ознайомлюються з складе­ним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.

На час навчання прийомних дітей у професійно-тех­нічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації після досягнення ними 18-річного віку кошти на їх утримання виділяються прийомним бать­кам з державного бюджету, якщо прийомні діти на час навчання проживають у прийомній сім'ї.

 ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не повинна перевищувати 10 чоловік.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, за умови що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Створити дитячий будинок сімейного типу можуть повнолітні та працездатні особи, за винятком:

  • осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
  • осіб, позбавлених батьківських прав;
  • осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
  • осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
  • осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному  чи  наркологічному диспансері;
  • осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;  
  • осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ  щодо  осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
  • осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу  наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України , або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
  • осіб, які  не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу  за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Перелік документівякі необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу:

  • заява кандидатів у батьки-вихователі про утворення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
  • довідку про склад сім'ї (форма 3)
  • копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
  • довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
  • копії паспортів;
  • довідку про доходи за останні шість місяців або довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
  • довідка про наявність / відсутність виконавчого провадження стосовно боргових      зобов’язань;
  • довідку про стан свого здоров'я та осіб, які проживають разом з ними;
  • письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Анонси подій

Гайсинська районна державна адміністрація

Архів новин

Вересень 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
31 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 1 2 3 4