Історична довідка про створення Гайсинського району

 

 

Історична довідка про створення Гайсинського району

Гайсинський район у складі Гайсинського округу Подільської губернії утворено відповідно до постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 р. №311 “Про адміністративно-територіальний поділ Подільської губернії”. До його складу увійшла територія частин колишніх волостей Гайсинського повіту Подільської губернії: Нижньо-Кропивнянської, Кисляцької, Кунянської, Монастирської та Ладижинської волостей Подільської губернії (м. Гайсин, сільради: Грузьке, Жерденівка, Зятківці, Карбівка, Кіблич; Кисляк, Крутогорб, Кузьминці, Кунка, Куна, Кущинці, Мар’янівка, Мелешків, Митків, Рахнівка, Тимар, Тишківка, Чечелівка, Ярмолинці). З ліквідацією у 1925р. Гайсинського округу Гайсинський район увійшов до складу Тульчинського округу. Згідно з постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 13 червня 1930 р. “Про реорганізацію округів” Тульчинський округ ліквідовано, а Гайсинський район відійшов до складу Уманського округу на Київщині. За постановами ЦВК і РНК СРСР від 23 липня 1930 р. та ВУЦВК УСРР від 2 вересня 1930 р. в Українській СРР був ліквідований адміністративно-територіальний поділ на округи і встановлено 503 окремі адміністративні одиниці. Гайсинський район підпорядковувався безпосередньо столиці України – Харкову. Одночасно було ліквідовано Гранівський район, а його територію приєднано до Гайсинського.

 

З утворенням 27 лютого 1932р. Вінницької області Гайсинський район увійшов до її складу.Після окупації влітку 1941 р. німецькими та румунськими загарбниками Вінницька область в адміністративному плані була поділена на дві частини: північна відійшла до німецької зони окупації (т. зв. Райхкомісаріат Україна), а південна – до румунської (т. зв. Трансністрія). Відмежувальна лінія між зонами окупації на Вінниччині проходила річками: Лядава, Рів і Південний Буг. Німецька зона окупації була розділена на генеральні округи, в середині яких територія дробилася на гебіти та райони. Вінницька область входила до складу двох генеральних округів – Волинь і Поділля та Житомир. Гайсинський район в складі однойменного гебіту входив до генерального округу Житомир. Після звільнення Вінницької області від окупантів Гайсинський район відновлено в довоєнних межах.21 січня 1959 р. ліквідовано Дашівський та Ситковецький райони з віднесенням території Дашівського району до складу Гайсинського та Іллінецького районів, а Ситковецького – до Брацлавського, Гайсинського і Іллінецького районів.30 грудня 1962 р. Президія Верховної Ради України видала указ “Про укрупнення сільських районів Української РСР”. Відповідно до нього до Гайсинського району було приєднано Теплицький район та Білківську, Городоцьку, Кальницьку, Китайгородську, Копіївську, Купчинецьку, Леухівську, Пархомівську, Розсохуватську, Слободищенську і Хрінівську сільради Іллінецького району.В січні 1965р. було відновлено Іллінецький район, а в грудні 1966 р. - Теплицький. З того часу територія Гайсинського району залишається незмінною.

 

Історія виникнення міста Гайсин

 

Під владою Речі Посполитої

 

 

 

В кінці XVI ст., після вторгнення татар, наш край був спустошений. Тільки на півдні Брацлавщини були кочів'я Куремси.

В 1569 рік після Люблінської унії територія Брацлавщини приєднується до Речі Посполитої. Через 11 років після утворення Брацлавського воєводства (1580) землі, розташовані в середній течії р.Сіб були даровані польським королем Тромчинському. Територію цю назвали Гальщиною. З цього часу і починається історія міста Гайсина, який ще називали Гальшин або Айсин.

Є кілька версій походження назви нашого міста.

1) Є така легенда. Гайсин був маєтком багато пана і знаходився серед густих лісів і боліт. Його син, який дуже любив полювати, потрапив в непрохідне болото і зник там безслідно. Це так вплинуло на вбитого горем батька, що він збожеволів і став ходити по лісах і болотах, гукати : "Гей, син!" Звідти і назва "Гейсин", а пізніше "Гайсин".

2) Слово Гальшин походить від польсько-литовської назви "лісництво". Наш край в ті часи був вкритий густими лісами.

3) Краєзнавець П.Мельник з Козятинського району вважає, що Гайсин як місто відродився на місці знищеного поселення з назвою, що походила від імені праслов'янського бога вирія і поту стороннього світу Гайтосира. Символом цього бога був птах в небі. Серед багатьох назв лелек є і "гайтошир". Доказом цієї версії може бути і давній герб Гайсина - крило на фоні блакитного неба-вирія.

4) Назва Гайсин походить від слів гайшин, гейшин - "лісова сторожка", "житло лісника" (лісника раніше називали гайовим, гаївником).

Фортецю Гайсин збудували, мабуть, для захисту шляху Брацлав-Умань на переправі через р.Сіб, яку, видно, використовували й татари.

Тромчинські почали споруджувати невеликий замок. Місце було вибрано на високому березі річки Сіб. Замок з трьох сторін був обнесений земляним валом і дубовим частоколом, мав двоповерхову залізну браму. Потрапити до нього можна було лише через міст, закріплений на ланцюгах. Місце було вибрано вдало, і на протязі 20 років (1580-1600) навколо укріплення виникло ціле поселення.

В 1600 році Гальшин став центром місцевого староства (до цього був Кисляк) і включається в перепис населених пунктів Брацлавського воєводства. Тому 1600 рік можна вважати датою офіційного заснування міста.

На початку XVII ст. в Україну прибув француз Боплан, який склав детальний опис і карту. На останню Гальшин занесений вже як селище міського типу (карта середнього побожжя ХІV-ХVII вв.). В 1600 році замок з навколишніми землями за королівським привілеєм придбав шляхтич Свєрський (один з актів 1615 року вказує на нього, як засновника нашого міста).

З 1615 року місто переходить до Ядвіги Рожинської. А 16 листопада 1621 року польський король Сигізмунд ІІІ дарує Гальшин, з землею, шляхтичу Яну Дзержку за хоробрість у війні з турками. Власники міста щоразу мінялись. Останніми з них були відомі польські магнати Потоцькі. За переписом 1629 року в нашому місті мешкало 822 жителя. Зростало поселення навколо Гайсинського замку, в місті відбувались торги і ярмарки. Мешканці міста виконували панщину на користь замку. Поневолення селян призводило до повстань.

Сотні жителів Гайсинщини прийняли участь в повстаннях К. Косинського (1591 -1593), Северина Наливайка (1534 -1596). Місцеве населення вело мужню боротьбу проти феодальної залежності, що гальмувала розвиток міста. Особливо широкого розмаху боротьба проти польсько-шляхетського гніту набула під час народно-визвольної війни українського народу, яку очолив Богдан Хмельницький (1648 - 1654 роки). У Гайсині формувалися повстанські козацько-селянські загони. Недалеко від міста, біля села Карбівки, козацький полк Івана Богуна в грудні 1648 року завдав відчутної поразки шляхетським військам.

8 січня 1654 року в місті Переяславі в історію українського народу була вписана одна з найславніших її сторінок - рішення Ради про возз'єднання України з Росією: "Щоб вовіки віків єдині були!". Однак історичні умови склалися так, що Правобережна Україна ще довго залишалась під тяжким чужоземним гнітом.

В жовтні 1655 року польська шляхта відновила своє панування в нашому краю. Цьому сприяло і поділ козаків на групи різного політичного спрямування. Польський уряд для того, щоб залучити на свій бік козацьку старшину, почав дарувати їй землі і населені пункти. По привілею польського короля Яна Казимира, Гайсин в 1659 році переходить у власність зятківецького полковника Максима Булиги, якого король пізніше перевів у дворянський сан. Пропольська позиція частини старшини, намагання шляхти відновити розмір повинностей викликало незадоволення селян і міщан. Брацлавський воєвода вимушений направити спеціальні сили для того, щоб придушити рух населення приватних міст, до числа яких належав і Гайсин.

Детальніше →

Анонси подій

Гайсинська районна державна адміністрація

Архів новин

Грудень 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
26 27 28 29 30 1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31 1 2 3 4 5 6
 

© Гайсинська районна державна адміністрація

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International