ОЛЕКСАНДР СИДОРОВИЧ ПИРОГОВСЬКИЙ

ОЛЕКСАНДР СИДОРОВИЧ ПИРОГОВСЬКИЙ –

ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

Народився Олександр Сидорович Пироговський в м. Гайсині в 1897 році, в сім’ї селянина-бідняка.

Рано залишився сиротою, змалку зазнав важкої праці і поневірянь. У 1970 році Сашко починає заробляти собі на хліб. Навесні 1912 року разом зі своїм старшим братом стає вихованцем 75-го піхотного Севастопольського полку, що дислокувався в Гайсині. У складі цього полку він зустрів першу світову війну. Через захворювання згодом повернувся на Батьківщину. Працював на різних роботах. Восени 1916 року його знову мобілізують до царської армії і зараховують у 5-й понтонний батальйон Київського гарнізону.

На початку 1919 року Олександр вступив у Дніпровську військову флотилію.

З 1924 року працював на Київському залізничному вузлі, потім очолював залізничний райком партії.

В серпні 1941 року в період окупації фашистами Києва очолив Залізничний підпільний комітет.

В Голосіївському лісі, на лісозаводі ім. 1 Травня Пироговський створив партійну групу на чолі з М.Ф. Грищенком, яка вела політичну роботу і організовувала диверсії на заводі і в колишньому Совському радгоспі № 1, в майстернях сільськогосподарського інституту і на Жулянському аеродромі. Групи друкували листівки, мали зв’язки з партизанськими загонами, що діяли поблизу столиці.

Для більшої безпеки в роботі Пироговський влаштувався кур’єром однієї з німецьких установ. Конспіративна квартира Олександра Сидоровича в будинку № 7 по Садовій вулиці стала бойовим штабом підпільників Залізничного району. Встановивши тут радіоприймач, вони слухали і записували передачі радянських радіостанцій, випускали листівки. За період німецько-фашистської окупації Залізничний підпільний райком партії та керовані ним організації випустили і розповсюдили близько сто тисяч листівок, сотні тисяч примірників антифашистської літератури.

На початку 1942 року в Києві виникло багато підпільних груп, настала необхідність створення єдиного керівного центру. Цю роль взяв на себе О.С. Пироговський. Очолюваний ним Залізничний райком став виконувати функцію міського керівного центру. Олександр Сидорович спрямував усі свої зусилля на подальше розгортання роботи і розширення мережі підпільних організацій й груп на підприємствах міста. Враховуючи арешт членів міського та інших підпільних організацій, Пироговський вимагав найсуворішої дисципліни і конспірації.

За короткий час кількість підпільних груп в Києві збільшилась з 23 до 66.

За закликом підпільного комітету підпільники здійснили чимало диверсій: направляли поїзди назустріч один одному, міняли бирки на вагонах, засилаючи таким чином необхідні гітлерівській армії вантажі в глибокий тил, знищували польову пошту, висипали з вагонів зерно, яке гітлерівці вивозили в Німеччину.

Під час операції підпільники здобували озброєння і переправляли його до лісу. Підпільний райком направив до партизанських з’єднань та загонів Київської, Чернігівської і Житомирської областей 270 озброєних бійців, 10 кулеметів, понад 400 тис. патронів, 20 кілограмів толу, на 74 тисячі карбованців медикаментів.

Робота в підпіллі за умов жорстокого фашистського терору вимагала мужності, відваги, витримки, кмітливості й обережності. Всіма цими якостями володів О.С. Пироговський. Протягом 25 місяців, щодня ризикуючи життям, він вміло керував розгалуженою мережею підпільних організацій.

В останні дні окупації Києва гестапівці натрапили на слід райкому і заарештували 19 членів організації. 31 жовтня 1943 року їм вдалося схопити О.С. Пироговського. Після неймовірних катувань відважного ватажка підпільників у ніч з 5 на 6 листопада 1943 року було розстріляно. Він не дожив кількох годин до визволення Києва радянськими військами.

За заслуги перед Батьківщиною Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 травня 1945 року Пироговському О.С. посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він нагороджений орденом Леніна та медаллю.

 

Література:

- Пироговский Александр Сидорович // Овеянные славой имена: Герои Советского Союза. Уроженцы Винниччины // Одесса. – 1989. – с. 198-199.

- Боєць невидимого фронту // Трибуна праці. – 1968. – 5 листоп.

- Денисенко П.І. Масово-політична робота КП України в тилу ворога (1941-1944рр.): [Про Героя Радянського Союзу О.С. Пироговського] // Укр. істор. журнал. – 1966. - № 12. – с. 31-38.

- Керівник Київського підпілля // Гайсин. вісник. – 2004. – 11 листоп.

- Кириченко С.М. Керівник партійного підпілля // Укр. історич. журнал. – 1967. - № 8. – с. 122-123.

- Кравець Ю. Доба перед світанком // Він. правда. – 1971. – 17 лют.

- Крапива М. То син твій, земле // Трибуна праці. – 1961. – 16 берез.

- Маніленко П. Секретар підпільного райкому // Трибуна праці. – 1977. – 20 верес.

- Пироговський О.С. – Герой Радянського Союзу, гайсинчанин, один з керівників Київського підпілля. // Трибуна праці. – 1965. – 10, 15 квіт.

- Сандул В. Керівник підпілля // Трибуна праці. – 1987. - 5 лист.

- Сахневич Д. Сильний духом // Вінниц. правда. – 1977. – 24 серп.

- Сахневич Л., Воронюк О. Боєць невидимого фронту // Сяйво золотих зірок. – Одесса, 1970. – с. 152-155.

- Сахневич Л. Боєць невидимого фронту // Трибуна праці. – 1968. - 5 лист.

- Фесун Г. Олександр Сидорович Пироговський // Трибуна праці. – 1967. – 5 серп.

 

 

 

Гайсинська районна державна адміністрація

Архів новин

Серпень 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4