ДЕМЕНТІЙ ОМЕЛЯНОВИЧ ЧУТА

ДЕМЕНТІЙ ОМЕЛЯНОВИЧ ЧУТА – ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ

Народився 28 травня 1920 року в селі Краснопілка Гайсинського району Вінницької області України, в сім'ї селянина. Українець. Закінчив 4 класи. Працював в своєму господарстві, потім шофером в колгоспі. У ряди Червоної Армії був покликаний в 1940 році Гайсинським районним військовим комісаріатом Вінницької області Української РСР. Служив стрільцем і командиром відділення комендантської роти на станції Сизрань в Приволзькому військовому окрузі. У липні 1942 року молодший сержант Чута з поповненням був направлений на Брянський фронт, де став командиром відділення 280-ї стрілецькій дивізії 48-ої армії. У боях його відділення брало участь з 21 серпня 1942 року. Це були позиційні оборонні короткі сутички, в основному розвідувального характеру. Дивізія Чути тримала оборону в районі станції Російський Брід на лінії Орел – Лівни, надійно прикриваючи напрям на Єлець.

У січні 1943 року почався наступ на Малоархангельському напрямі. Відділення Чути у складі свого полку брало участь в прориві оборони противника на рубежі річки Кшень в районі міста Лівни і 2 лютого 1943 року – в звільненні станції Косоржа, де були захоплені дуже великі трофеї. В наступні дні бійці з боями дійшли до Курська і брали участь в звільненні цього міста.

Весною 1943 роки 280-я стрілецька дивізія була передана до складу 70-ої армії Центрального фронту і зайняла оборону на одній з найважливіших ділянок Орловсько-курської дуги в районі села Турейка. 5 липня 1943 року гітлерівські війська перейшли в наступ. Один з ударів вони спрямували на напрям Гнилець. Відділення молодшого сержанта Чути у складі полку півдня стійко тримало оборону, вступаючи в сутички не лише з піхотою, але і з танками. Після оточення гітлерівцями села Подолянь, Чуті довелося відходити на наступний бік оборони до села Гнилець, де ворог був остаточно зупинений.

Перед початком наступу радянських військ на Лівобережну Україну 280-у стрілецьку дивізію передали до складу 60-ої армії. Це був самий центр Курського наступу.

У вересні 1943 року молодший сержант Чута брав участь в звільненні міст Конотоп, Бахмач і Ніжин. В наступні дні його відділення вийшло до річки Десна в районі міста Остер і у складі свого полку форсувало її. У 20-х числах вересня бійці досягли Дніпра і негайно почали організовувати форсування. На підручних засобах відділення Чути в ніч на 25 вересня переправилося на західний берег могутньої річки, де був захоплений плацдарм. Почалися важкі бої задля його утримання. Ворог кидав на захисників плацдарму чисельні підрозділи піхоти, підтримувані танками.

27 вересня 1943 року в бою в села Ротичі Чорнобильського району Київської області командир відділення молодший сержант Чута, підпустивши німців на близьку відстань, з ручного кулемета знищив 19 німецьких солдатів і 2 офіцери. В ході бою 8 німців оточили молодшого сержанта Чуту. Прикладом свого кулемета і ножем він знищив всю групу і був поранений, але продовжував битися. Повторно був поранений, але вийшов з бою лише тоді, коли супротивник був відкинутий від берега річки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм молодшому сержантові Чуті Дементію Омеляновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6881).

Про те, що надано високе звання Батьківщини евакуйований в тиловий госпіталь Дементій Чута тоді не знав. Після лікування він був визнаний обмежено придатним до військової служби, і тут зіграла свою роль довоєнна шоферська робота Чути. У лютому 1944 року він був направлений на короткострокові автомобільні курси, після закінчення яких в травні 1944 року прибув в окремий автомобільний батальйон, обслуговуючий транспортні перевезення штабу, тилу і інших служб 82-го стрілецького корпусу 37-ій армії 3-го Українського фронту. На своїй «полуторці» сержант Чута десятки разів переправлявся через Дністер на Кицканський плацдарм в Молдавії, возячи у війська все необхідне.

У серпні-вересні 1944 року Чута брав участь в Яссько-Кишинівській операції, в звільненні Молдавії, Румунії і Болгарії. Услід за військами за кермом свого автомобіля він проїхав сотні кілометрів, виконуючи свою роботу. У Болгарії 37-я армія була залишена як противага Туреччини, але в більшій мірі – Великобританії що виношувала плани встановити свій контроль над Європою через Грецію і Балкани. У складі армії в Болгарії залишився і сержант Чута, де служив до демобілізації в 1946 році. Там же в кінці 1945 року йому були вручені заслужені ще в боях на Дніпрі найвищі винагороди Батьківщини.

Після війни Дементій Чута повернувся на батьківщину, працював в колгоспі. Потім переїхав в Примор'я в село Абражієвка Чернігівського району, де працював шофером автомашини ЗІС-5 в колгоспі. Раптово помер 6 вересня 1956 року. Похований в селі Абражієвка Чернігівського району Приморського краю.

Після від'їзду сім'ї Героя з села Абражієвка ім'я його було забуте. І лише в 2008 році на могилі був встановлений пам'ятник. На батьківщині в селі Краснопілка встановлені бюст і меморіальна дошка (1974р.) на школі, де він вчився.

 

 

Бібліограф-краєзнавець В.М.Голомовза

 

Гайсинська районна державна адміністрація

Архів новин

Серпень 2022
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31 1 2 3 4